Розділи

• 
  
  • Кухаренко В.М.

    Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

    Відкриті дистанційні курси у Moodle 

    Вступ

    На сучасному етапі розвиток дистанційного навчання визначається готовністю викладача створювати дистанційні куси та проводити дистанційний навчальний процес.

    Система підвищення кваліфікації викладачів (як очна так і дистанційна) була розроблена Проблемною лабораторією дистанційного навчання НТУ «ХПІ» ще у 2001 році. У цій системі були передбачені курси розробників дистанційних курсів: очні курси для викладачів НТУ «ХПІ» та університетів міста Харкова (80 годин), очні школи дистанційного навчання (48 годин) (2001-2005 рр.), змішані (очно-дистанційні) курси для викладачів Криворізького технічного університету та учасників проекту Темпус Тасіс 2005-2009 рр.

    Для підготовки тьюторів у 2003 році був розроблений дистанційний курс «Практикум тьютора». Він був використаний для підготовки тьюторів у регіональних інститутах Національної академії державного управління України при Президентові України, а потім і для всіх бажаючих.

    Для викладачів-початківців розроблено дистанційний курс «Основи дистанційного навчання», який проводиться для усіх бажаючих безкоштовно.

    Практично ці курси були відкритими і пройшли їх всі бажаючі. Результати досліджень та апробації курсів для розробників та тьюторів опубліковано у двох посібниках «Технології розробки дистанційних курсів» (2008 р.) та «Дистанційний навчальний процес» (2005 р.).

    Адаптація цих курсів для вчителів середніх шкіл відбувалася у експерименті «Дистанційне навчання школярів» у 2009-2011 рр. [1]

    Результати експерименту показують, що дистанційне навчання може бути використано для додаткових, факультативних занять, підготовки учнів до олімпіад та потребує постійного контакту тьютора з вчителями, які залучають своїх учнів до дистанційного навчання.

    Постановка проблеми

    Найбільш цікавим на даному етапі для підвищення кваліфікації викладачів є масові відкриті дистанційні курси, які започаткував Джордж Сіменс та Стефен Даунс у 2008 р. для опрацювання нової інформації, що генерується у мережі. Такі курси базуються на новій теорії навчання – коннективізму, яка розроблена Д. Сіменсом у 2006 р.

    Термін "Масовий відкритий дистанційний курс" (МВДК або МООС (Massive open on-line courses), що читається як «мук») ввів Дейв Кормьє у дистанційному курсі Джорджа Сіменса «Коннективізм та коннективістські знання» в 2008 році.

    Цей курс (навчалося понад 2200 осіб, Http://ltc.umanitoba.ca/connectivism/) був присвячений проблемам нової теорії навчання коннектівізму [2], де навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів. Ці курси отримали назву сМООС.

    За останні кілька років проведено кілька десятків відкритих дистанційних курсів.

    Стенфордський університет у 2011 році провів декілька відкритих дистанційних курсів, серед яких «Штучний інтелект», на який підписалось понад 160000 слухачів зі всього світу та «Бази даних» (підписалось понад 90000 слухачів, виконували завдання понад 25000 слухачів, отримали сертифікат про закінчення курсу 6513 слухачів (див. http://habrahabr.ru/blogs/elearning/134700/).

    Таким чином, з'явилися два типи відкритих дистанційних курсів, для яких характерна велика географія учасників, великий відсів учасників (для хМООС ‑ 85%, для сMOOCs ‑ 40%) і велика масовість, причому для хМООС вона у десятки разів вище.

    Для сМООС характерна [3] структурована мережа, використання щоденного бюлетеня, велика кількість інформаційного матеріалу, соціальний підхід до навчання. сMOOC сприяють кластеризації людей навколо центрального ядра.

    У сМООС викладач грає багато ролей (http://bit.ly/H9wbni): він підсилювач, куратор, орієнтує і соціально управляє створенням смислів, фільтрує, моделює і постійно присутній.

    Успіх студенту в сMOOC забезпечує вміння орієнтуватися в мережі, сформоване персональне навчальне середовище і персональна навчальна мережа, особисті цілі. Розвиток особистості та особистого навчання займає центральне місце в сMOOC [4].

    Експерти вважають, що сMOOCs (http://bit.ly/wuxwgm) підходить для ефективних самостійних учнів, які навчилися вибирати зміст. Зниження участі не може бути ні добре, ні погано. MOOC може бути найбільш ефективним як форма безперервного навчання і підвищення кваліфікації.

    Проблемна лабораторія дистанційного навчання НТУ «ХПІ» з 2009 року постійно проводить у середовищі Moodle (http://dl.kharkiv.edu) відкриті дистанційні курси для вчителів та учнів шкіл [5-7]. Практика показала, що ці курси не набули масовості, кількість тих, хто зареєструвався і навчається, як правило, не перевищує 50 осіб.

    Останній проект, який був направлений на з’ясування причин малої кількості слухачів та низької активності у коннективістських курсах, мав назву «Проектування дистанційного навчання» і проходив у 2012-2013 навчальному році.

    Результати дослідження

    Мета курсу – підвищити та уніфікувати рівень підготовки викладачів навчальних закладів України у дистанційному навчанні, визначити умови масовості дистанційних курсів в Україні.

    Для всіх бажаючих з України та Росії було проведено три дистанційні курси «Основи дистанційного навчання» (6 тижнів), «Технології проектування дистанційного курсу» (10 тижнів), «Практикум тьютора» (4 тижні). Всі курси були побудовані з використанням конструктивістських та коннективістських підходів.

    Досвідчені спеціалісти (керівники) дистанційного навчання (ДН) навчаються у курсі, побудованому на принципах коннективізму з метою організації навчання розробників дистанційних курсів своєї організації. Навчальний процес курсу сприяє обміну досвідом між учасниками курсу, підвищення якості навчального курсу для розробників. Слухачі курсу планують підготовку розробників дистанційних курсів або самостійно, або з використанням дистанційного курсу для новачків, розробленого ПЛДН. Загальна мета цього курсу – підвищення ефективності підготовки розробників дистанційних курсів. Для участі у цьому курсі необхідно вміти користуватися соціальними сервісами (twitter, RSS, netvibes, paper.li, scoop.it та інші) та зареєструватися у відкритому курсі (http://de-l.wikispaces.com/).

    Другий курс побудований на принципах конструктивізму, у якому новачки навчаються створювати свій дистанційний курс. Тьютор ПЛДН виконує загальне керівництво навчальним процесом, керівники центрів дистанційного навчання можуть виконувати функції локальних тьюторів для своїх викладачів. При бажанні, слухачі цього курсу можуть брати участь і у першому дистанційному курсі.

    У курсі зареєструвалося 90 осіб з академічного (91%) та корпоративного (9%) секторів, з досвідом створення дистанційних курсів (45%) та роботи тьютором (46%). Більшість учасників курсу (64%) мають педагогічний досвід понад 5 років. Більшість слухачів (43%) працювали щотижнево понад 5 годин, 3-5 годин на тиждень працювало 31%, останні – менше трьох годин щотижнево.

    Наміри учасників курсу були орієнтовані переважно на спостереження за подіями у курсі (80%), участь у дискусіях (75%), встановити нові контакти (72%), створити дистанційний курс (68%)

    Після першого дистанційного курсу «Основи дистанційного навчання» відкрита коннективістська частина курсу на Вікі була закрита у зв’язку з низькою активністю слухачів.

     

    

    Мал. 1 Розподіл учасників курсу по кількості використовуваних соціальних сервісів.

     

    Причину низької активності у коннективістському курсі можна пояснити складом персонального навчального середовища (мал..1). Більшість слухачів використовують тільки ВКонтакті, YouTube, Однокласники, що мають відношення до соціальних мереж, а не хмарних інструментів. Це перешкоджає роботі з великою кількістю неструктурованої інформації.

    Навчальний процес у конструктивістській частині проекту йшов нормально і традиційно: 50% слухачів виконували завдання курсів, інші спостерігали за їх діяльністю.

    При проведенні другої частини курсу «Технології розробки дистанційного курсу» передбачалось, що до курсу будуть підключатись групи розробників дистанційних курсів різних університетів зі своїми викладачами, що проводять підвищення кваліфікації у своїх університетах.  Але відгукнулись на запрошення тільки викладачі Харківського національного фармацевтичного університету (ХНФУ).

    В ході навчального процесу учасники з ХНФУ були дуже активні у різних форумах, допомагали один одному та створили дистанційні курси у середовищі Moodle за 10 тижнів навчання.

    Загалом брали участь в навчанні 61% зареєстрованих слухачів, працювали активно ‑ 40% і тільки 11% (9 осіб) виконали програму курсу.

    Крім створення дистанційного курсу учасники заповнювали робочі зошити (5 завдань, виконали від 29 до 12 учасників), опитувальники (6 завдань, від 34 до 12 учасників), пройшли два тести (32 і 27 учасників) і брали участь в обговоренні різних питань у 10-ти форумах. Більше 5 годин на тиждень на роботу в курсу витрачали 43% слухачів, від 3 до 5 годин на тиждень ‑ 31% і 25% ‑ менше 3 годин на тиждень.

    Результати навчання у дистанційних курсах обговорювались на ХI Міжвузівській школі-семінарі «Сучасні педагогічні технології в освіті» у січні 2013 р.

    Висновки

    Результати дослідження показали, для проведення масових відкритих дистанційних курсів в Україні необхідно спочатку створити відповідні умови. Для конструктивістських дистанційних курсів необхідно готувати локальних тьюторів з керівників підрозділів дистанційного навчання навчального закладу.

    Коннективістські масові дистанційні курси можливі при умові сформованості у слухачів персонального навчального середовища та навичок куратору змісту, тобто вмінь працювати з великою кількістю неструктурованої інформації, створювати електронні журнали, писати блоги.

    На даному етапі можливостей середовища Moodle для проведення масових відкритих дистанційних курсів в Україні достатньо.

    Список використаних джерел

    1. Кухаренко В.М. Соціальні сервіси у дистанційному навчанні школярів. Вісник післядипломної освіти. Зб. наук. праць. Вип. 5 (18). Київ. - 2011. с. 80-87.
    2. George Siemens. Connectivism: A Learning Theory for the Digital Age. December 12, 2004 [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://www.elearnspace.org/Articles/connectivism.htm
    3. Stephen Downes Education as Platform: The MOOC Experience and what we can do to make it better March 12, 2012 [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://halfanhour.blogspot.com/2012/03/education-as-platform-mooc-experience.html?spref=tw
    4. Stephen Downes Education as Platform: The MOOC Experience and what we can do to make it better March 12, 2012 [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://halfanhour.blogspot.com/2012/03/education-as-platform-mooc-experience.html?spref=tw
    5. Кухаренко В.М. Навчальний процес у масовому відкритому дистанційному курсі. Теорія і практика управління соціальними системами. № 1, 2012. - с.40-50.
    6. Кухаренко В.М. Масові відкриті дистанційні курси та вища освіта. "Інтернет-освіта-наука-2012", восьма міжнародна науково-практична конференція ІОН-2012, 1-5 жовтня, 2012: Збірник праць. - Вінниця, 2012 - с. 2-3
    7. Кухаренко В. М. Про систему дистанційного навчання у відкритому дистанційному курсі. Інформаційні технології в освіті. Випуск 11, 2012 - с. 32-42.
  • Новини і оголошення Форум
  • Форум обговорення доповіді
  • Відкриті дистанційні курси у Moodle Файл