Розділи

• 
  
  • Ковальчук О.А.

    Житомирський державний університет імені Івана Франка
    

    Позааудиторна навчально-виховна діяльність як організаційна форма, що здійснюється у системі змішаного навчання

    Визначення ролі та місця позааудиторної навчально-виховної діяльності у професійному становленні майбутніх учителів математики необхідно здійснювати відповідно до актуальних вимог щодо їх професійної підготовки та напрямів модернізації вищої освіти в Україні, специфіки математики як науки та методики її викладання у загальноосвітніх закладах.

    В сучасних умовах позааудиторна діяльність виконує роль єднальної ланки між теорією та практикою, між навчальним і виховним процесом у вищій школі, між вищими навчальними і загальноосвітніми закладами. Місце цієї діяльності визначено такими державними документами: Законами України: „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”; державною програмою „Вчитель”; статутом вищого навчального закладу; положеннями про: студентське наукове товариство, студентський науковий гурток, проблемну групу; планами навчальної, виховної роботи вищого навчального закладу фізико-математичного факультету тощо.

    Про роль та важливість позааудиторної роботи у професійному становленні майбутніх учителів математики свідчать дослідження Т. В. Бичкової, Н. В. Коваленко, О. Ю. Кучерявої, М. В. Мельника, Л. О. Осіпової, З. І. Слєпкань, К. І. Словак, С. А. Ракова, Н. В. Рашевської та ін.

    М. С. Байнова вказує на те, що види позааудиторної діяльності можна умовно поділити на два напрями, які викладачі вважають найбільш перспективними. Перший напрям – це залучення студентів до наукової роботи. Другий – це загальнокультурні заходи, які мають відношення до вивчення того чи іншого предмету чи спеціальності. Ці заходи можуть бути організовані як офіційно адміністрацією вищого навчального закладу, так і за ініціативою учасників у межах діяльності гуртків, студентських організацій і т. ін. [1, с. 5].

    Проведений нами аналіз сучасних наукових досліджень, власний досвід організації позааудиторної роботи у вищому навчальному закладі дозволили виокремити шість напрямів у визначенні змісту та видів позааудиторної діяльності у професійному становленні майбутнього вчителя математики:

    Перший напрям. Позааудиторна діяльність розглядається як виховна діяльність у вищому навчальному закладі або її підсистема (Р. М. Абдулов, К. М. Байша, Л. О. Бобко, О. Г. Залюбовська, Л. В. Кондрашова, Ж. В. Петрочко, О. М. Резніченко, І. Г. Хлистун, С. Ю. Шашенко, Г. Я. Ясякевич та ін.).

    Л. В. Кондрашова зазначає, що уміння грамотно розв’язувати навчально-виховні задачі, формувати особистість не виникає стихійно, самодовільно в процесі засвоєння студентами навчальних дисциплін, що включені у навчальні плани та програми вищих навчальних закладів. Формування основ професійної майстерності, характерних рис особистості, що складають основу професійної готовності, творчого почерку майбутнього вчителя неможливе без цілеспрямованої, організованої й систематичної виховної роботи зі сторони всього педагогічного колективу. Зокрема, позааудиторна виховна діяльність представляє собою цілісний процес, учасники якого видозмінюються і самовдосконалюються, хоча в повній мірі ця діяльність не використовується у професійному вихованні студентів [5, с. 3-4].

    Другий напрям. Позааудиторна робота ототожнюється з навчальною самостійною роботою студентів (А. М. Алексюк, Н. П. Грекова, М. А. Іванова, Л. В. Онучак, І. Ф. Сулим-Карлір та ін.).

    У дослідженні М. А. Іванової самостійна робота студентів розглядається у двох видах: аудиторній, що виконується на занятті чи в інший передбачений для цього навчальний час, та позааудиторній, яка, в свою чергу, може бути обов’язковою та факультативною, причому перша з них повинна регулюватися навчальним планом [3, с. 11].

    Крім того, позааудиторну самостійну роботу студентів у співвідношенні до аудиторних занять можна класифікувати на такі підвиди: підготовчу (підготовка студентів до семінарських, практичних, лабораторних занять); додаткову (виконання тривалих завдань – підготовка доповідей, проектів); паралельну (самоосвітня та науково-дослідна діяльність студентів) [2;3].

    Саме в позааудиторний час відбувається засвоєння знань, здійснюється формування вмінь і практичне відпрацювання навичок студентами, які вони зможуть використати у своїй майбутній професійній діяльності. Адже засвоєння знань вважається цінним лише у тому випадку, коли воно досягає рівня практичного застосування [6, с. 55].

    Третій напрям. Позааудиторна діяльність ідентифікується з науково-дослідною роботою студентів (Л. О. Петриченко, Т. Д. Мишковська, Л. Ю. Султанова, О. Н. Чиж та ін.).

    Виходячи з особливостей структурних компонентів педагогічної діяльності як діяльності творчої та враховуючи специфіку технологічних етапів підготовки майбутнього вчителя до її здійснення, система позааудиторної роботи щодо формування його творчої компетентності має поєднувати такі компоненти, як позааудиторна навчально-дослідницька та науково-дослідна робота студентів, “суто” виховна позааудиторна робота творчого характеру. Зв’язок означених напрямів позааудиторної роботи з підготовкою майбутніх учителів до інноваційної діяльності визначається такими складниками: 1) зв’язком за метою; 2) зв’язком за змістом; 3) зв’язком за прийомами роботи; 4) зв’язком за організаційними формами роботи [9, с. 36].

    Четвертий напрям. Позааудиторна робота розглядається як сукупність певних форм, окремих заходів тощо (Н. О. Семченко).

    Специфіка позааудиторної роботи з майбутніми вчителями полягає в тому, що виховний ефект має не тільки проведення, але й підготовка заходу, аналіз його позитивних та негативних моментів, визначення його ефективності [13, с. 95].

    П’ятий напрям. Позааудиторна навчально-виховна діяльність розглядається як форма організації дозвілля студентів (В. В. Бочелюк, В. Й. Бочелюк, В. А. Коваленко, В. Ю. Коваль, Т. І. Ковальчук та ін.).

    Позааудиторна робота у вищому навчальному закладі – складова навчально-виховного процесу, одна з форм організації дозвілля студентів. Вона організовується й проводиться в позааудиторний час органами студентського самоврядування за активної допомоги і тактовного керівництва з боку педагогічного колективу, особливо кураторів груп [4, с. 114].

    Шостий напрям. Останнім часом позааудиторна навчально-виховна діяльність у вищому навчальному закладі розглядається як організаційна форма, що здійснюється у системі змішаного навчання (Ю. С. Рамський, Н. В. Рашевська, С. О. Семеріков, К. І. Словак, А. М. Стрюк, Є. М. Смирнова-Трибульська, Ю. В. Триус та ін.).

    Практика викладання технічних дисциплін у Польщі вказує на ефективність використання змішаного навчання (nauczanie mieszane), яке виступає як форма дистанційного навчання та поєднує в собі як традиційні форми навчання, так і сучасні інформаційно-телекомунікаційні технології, що виступають засобом спілкування між викладачем та студентом [17, с. 1172].

    Комбіноване (змішане) навчання – це педагогічно виважене поєднання технологій традиційного, електронного, дистанційного та мобільного навчання, спрямоване на інтеграцію аудиторного та позааудиторного навчання.

    Це визначення підкреслює проміжну роль комбінованого навчання між традиційним (переважно аудиторним) і дистанційним (переважно позааудиторним) навчанням та провідну роль інформаційно-телекомунікаційних технологій в організації навчальної діяльності [12, с. 55].

    Серед перспективних і основних напрямів освітньої діяльності вищого навчального закладу в сфері дистанційного навчання Ю. В. Триус [12, с. 382-383] виокремлює – використання інформаційно-телекомунікаційних технологій при організації позааудиторної роботи студентів усіх форм навчання з наданням студентам комплекту спеціальних навчальних матеріалів для самостійної роботи (навчальні матеріали, виконані в твердих копіях, електронному вигляді, на аудіо- і відеокасетах); надання можливості студентам освоїти, крім дисциплін навчального плану, інші дисципліни, а також освітні програми, що існують як у вищому навчальному закладі, де навчається студент, так і в інших вищих навчальних закладах України та за кордоном.

    Використання інформаційно-комунікаційних технологій і інструментів у вигляді Інтернету і систем комп’ютерного супроводу навчання CLMS (Content Learning Management System), таких як: MOODLE, Claroline, Dokeos, ATutor тощо – надає можливість підтримки всіх етапів навчання на відстані, конструювання, а потім реалізацію такого процесу навчання, який гарантує досягнення основних дидактичних цілей. Систему CLMS MOODLE використовують близько 7000 інституцій (зокрема навчальних закладів і фірм) у близько 100 країнах, кількість зареєстрованих користувачів становить більш ніж 1,6 млн., котрі беруть участь у понад 160 тис. курсів [15, с. 20].

    Система дистанційного навчання здатна виконувати роль інструменту, надавати широкі можливості не тільки для інтеграції інструментів і різноманітних матеріалів з різних джерел, але, перш за все, координації й упровадження різноманітних аспектів традиційного, електронного і дистанційного навчання. Дистанційні курси як форма реалізації дистанційного навчання розробляються за допомогою Інтернет-технологій та бувають різних типів і моделей [8, с. 9].

    Дистанційний курс – запланована та керована викладачем навчальна діяльність учнів (студентів) з опрацювання структурованих інформаційно-дидактичних та навчально-методичних матеріалів та його підтримка наявними інформаційними технологіями, зокрема мультимедійними (аудіо, відео, анімація, моделювання тощо) [7, с. 53].

    Студент дистанційного навчання (дистанційний студент) – студент, що обрав програму, яка включає елементи дистанційного навчання або повністю опановується в дистанційній формі [7, с. 52].

    Значні потенційні можливості в підвищенні рівня теоретичної підготовки та інформаційної культури вчителя математики і які поки що не використовуються повною мірою, має курс методів обчислень. Досягти бажаних результатів можна лише за умови використання відповідної методичної системи навчання предмету, орієнтованої на широке використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема систем комп’ютерної математики [10].

    К. І. Словак серед засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, ефективність яких може бути підсилена за рахунок застосування у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій, визначає системи комп’ютерної математики, зокрема новий напрям їх розвитку – мобільні математичні середовища.

    Мобільне математичне середовище – це мережне програмне забезпечення, що надає можливість мобільного доступу до математичних об’єктів, інтеграції аудиторної й позааудиторної роботи у безперервний навчальний процес, організації в межах одного середовища повного циклу навчання: а) зберігання та подання навчальних матеріалів; б) проведення навчальних математичних досліджень; в) підтримка індивідуальної та колективної роботи; г) оцінювання навчальних досягнень [14].

    На думку Дж. Еттевелла, використання мобільного навчання у системі змішаного навчання сприяє вдосконаленню професійних навичок студентів, підвищує їх самооцінку та допомагає їх становленню у житті [16].

    Інтеграція аудиторної та позааудиторної роботи в процесі навчання – це використання педагогічних технологій та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема, засобів електронного, дистанційного, мобільного навчання. Для того, щоб процес інтеграції був найефективнішим, викладач повинен управляти, регулювати та контролювати діяльність студентів [11, с. 76].

    Є. М. Смирнова-Трибульська вважає, що система CLMS MOODLE при здійсненні окремих об’єктивних та суб’єктивних умов може бути успішно й ефективно використана для досягнення навчально-виховних цілей як інструмент педагогічної технології дистанційного навчання нa всіх щаблях освіти [15, с. 26].

    В рамках експериментальної технології для підготовки майбутніх учителів математики на платформі Moodle було створено дистанційний курс «Професійне становлення майбутнього вчителя математики» (http://virtualschool.org.ua/ moodle/course/view.php?id=146), який розрахований на 4 тижні (12 годин лекційних, 24 години практичних, 0,25 годин консультацій із розрахунку на одного студента) та включає такі етапи: діагностику рівня підготовленості студентів; планування та підготовку курсу до впровадження у позааудиторну роботу; проведення тьюторіалу; процес навчання студентів; керівництво процесом навчання; оцінювання діяльності та створення рейтингу успішності та активності студентів.

    1. Діагностика рівня підготовленості студентів до вивчення дистанційного курсу.

    Цей етап включає урахування потреб, інтересів, мотивів у вивченні дистанційного курсу, вивчення результатів успішності студентів у навчально-виховному процесі (загальноуніверситетський рейтинг успішності студентів); аналіз готовності майбутніх учителів до впровадження цієї форми навчально-виховної діяльності; зайнятість студентів у інших формах позааудиторної діяльності; визначення змісту та темпу вивчення навчального матеріалу, що пропонується у дистанційному курсі; вільний доступ до Інтернету, вміння користуватися електронною поштою, проективні здібності.

    2. Планування та підготовка курсу до впровадження у позааудиторну навчально-виховну діяльність.

    Планування дистанційного курсу здійснюється шляхом визначення мети, завдань, змісту, форм реалізації. В основу планування дистанційного курсу покладені принципи впровадження дистанційної освіти: доступності; гнучкості; відкритості; адаптованості; економічної ефективності; модульності; інтерактивності.

    Метою дистанційного курсу є надання усім бажаючим студентам можливості для професійного розвитку, підвищення рівня компетентності; розвитку умінь самостійно працювати та використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології.

    Завданнями курсу є: розвиток здатності планувати, проводити та аналізувати навчальні стратегії, планувати графік навчання з метою засвоєння необхідних знань, умінь, навичок; надання допомоги у засвоєнні навчального матеріалу на будь-якому етапі навчання з можливістю повернення до попередніх тем; допомога у засвоєнні, володінні сучасними засобами інформаційно-комунікаційних технологій; розвиток здатності здійснювати рефлексію власного педагогічного досвіду.

    Зміст програми курсу включає два напрями:

    І. Розвиток та самореалізація студента.

    ІІ. Підготовка навчальних матеріалів.

    3. Проведення тьюторіалу (вступне заняття-семінар щодо організації дистанційного курсу).

    Тьюторіал проводиться перед вивченням дистанційного курсу „Професійне становлення майбутнього вчителя математики” в очній формі на початку навчального семестру та виконує особливу роль у мотивуванні студентів щодо вивчення цього курсу.

    Метою проведення тьюторіалу є вирішення організаційних питань щодо реалізації дистанційного курсу, питань, пов’язаних із визначенням зворотнього зв’язку з усіма учасниками, а також вирішення питань, які виникають у студентів перед початком вивчення курсу.

    Завдання тьюторіалу: ознайомлення студентів з метою, завданнями курсу; розуміння студентами загальної структури курсу; ознайомлення з календарем здійснення різних форм реалізації курсу; опис загальної схеми здійснення зв’язку „тьютор-студент”; реєстрація усіх учасників (видача логіну, пароля до курсу); визначення можливості оберненого зв’язку для кожного студента; формулювання загальних рекомендацій для успішного виконання поставлених завдань; проведення тренінгу „Чи вмієте Ви раціонально розподіляти свій вільний час?”; визначення загальних рекомендацій щодо розподілу часу на вивчення теоретичних питань, виконання практичних завдань, створення проектної роботи та портфоліо; ознайомлення з критеріями оцінювання різних форм діяльності; презентація практичної реалізації здійснення етапів навчання у дистанційному курсі; надання практичної можливості кожному студенту для ознайомлення з курсом (ідентифікація у дистанційному курсі, ознайомлення з навчальним середовищем, структурою, видами ресурсів курсу); надання відповідей на групові та індивідуальні запитання.

    4. Процес навчання студентів у дистанційному курсі.

    Процес навчання у дистанційному курсі починається з мотивації навчальної діяльності студентів у розділі „Дошка оголошень”, де вони читають ознайомлювальний лист-привітання від тьютора курсу та отримують інформацію щодо переваг вивчення дистанційного курсу, про доцільність вивчення саме даного переліку питань, необхідного для подальшої професійної діяльності, професійного становлення, отримували загальні рекомендації щодо подальшого та успішного вивчення даного курсу.

    Далі процес навчання здійснюється шляхом вивчення навчального середовища курсу (загальна структура побудови, перелік навчальних тижнів, тематика навчального матеріалу, кількість годин, відведена на його вивчення, види діяльності студента: заповнення анкети, чати, форуми, глосарій, wiki, практичні, контрольні завдання, проектна діяльність, рекомендації та приклади створення портфоліо та ін.; критерії оцінювання діяльності студентів).

    Потім відбувається знайомство учасників дистанційного курсу за допомогою виконання вправ „Мій портрет у промінні сонця” та інтерактивної гри „Острів”. Такі вправи допомагають налаштувати студентів на активну пізнавальну діяльність, творчий підхід до виконання завдань курсу, знаходження однодумців серед учасників курсу, створюють сприятливий психологічно-емоційний мікроклімат.

    Наступним етапом є безпосереднє вивчення навчального матеріалу, виконання завдань, спілкування з учасниками та тьютором у режимі on-lain з використанням індивідуального темпу вивчення курсу, але з урахуванням кількості годин, відведених на здійснення тієї чи іншої форми діяльності.

    5.Керівництво процесом навчання.

    Керівництво процесом навчання відбувається з підтримкою тьютора – організатора дистанційного курсу, який здійснює реєстрацію студентів; має доступ до даних усіх учасників курсу; координує їх діяльність та вирішує навчальні проблеми; відповідає на питання; перевіряє практичні та контрольні завдання; оцінює результати діяльності студентів.

    6.Оцінювання діяльності та створення рейтингу успішності та активності студентів.

    Оцінювання навчальної діяльності студентів при вивченні дистанційного курсу включає такі види: поточне – оцінювання навчальних досягнень студентів у оволодінні знань, умінь та навичок, а також рівень досягнень на певному етапі (виконання певного типу завдання); тематичне – оцінювання результатів діяльності студентів упродовж вивчення тематичного тижня (узагальнена оцінка поточного оцінювання); підсумкове – узагальнене оцінювання усіх видів діяльності студентів протягом вивчення дистанційного курсу, на основі якого формується рейтинг успішності та активності усіх учасників.

    В основу оцінювання усіх видів діяльності покладено такі принципи: спрямованість на покращення результату; ретельна підготовка; конфіденційність; об’єктивність оцінки результатів діяльності, професійних та особистісних якостей; достовірність методів оцінювання.

    Узагальнюючи усі вищевказані напрями позааудиторної роботи, слід зазначити, що система підготовки майбутніх учителів у вищому навчальному закладі не може обмежуватися навчально-виховним процесом у межах аудиторних годин (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, виховні заходи), але й має включати студентів у комплекс усіх видів позааудиторної діяльності. Саме ця діяльність виступає органічним продовженням навчально-виховного процесу університету і є ефективним засобом об’єктивного вияву обдарованої студентської молоді, реалізації її творчих здібностей, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної діяльності.

    Реалізація дистанційної форми позааудиторної діяльності є новою та вимагає ретельно продуманих етапів впровадження та визначення її місця у системі позааудиторної роботи у вищому навчальному закладі.

    Позааудиторна діяльність як організаційна форма, що здійснюється у системі змішаного навчання, здатна виконувати роль інструменту, надавати широкі можливості не тільки для інтеграції форм, методів, засобів навчально-виховної діяльності, але, перш за все, координації й упровадження різноманітних аспектів традиційного, електронного і дистанційного навчання.

     

    Список використаних джерел

     

    1. Байнова М. С. Внеаудиторная работа со студентами специальности „Государственное и муниципальное управление” на примере научного студенческого кружка [Електронний ресурс] / М. С. Байнова // Государственное управление. Электронный вестник. – 2010. – Вып. 25. – Режим доступу: http://e-journal.spa.msu.ru/images/File/2010/25/Bajnova.pdf.

    2. Зимняя И. А. Педагогическая психология: [учебник для вузов] / И. А. Зимняя. – [Изд. второе, доп., испр., перераб]. – М. : Логос, 2007. – 384 с.

    3. Иванова М. А. Формирование учебных умений студентов во внеаудиторной самостоятельной работе (на примере иностранного языка на неязыковом факультете): автореф. канд. пед. наук: 13.00.01. „Общая педагогика и история педагогики и образования” / Марина Авенировна Иванова. – Рязань, 2005. – 22 с.

    4. Коваленко В. А. Формування духовності студентської молоді в процесі позааудиторної роботи / В. А. Коваленко // Вісник Житомирського державного університету. – 2009. – № 52. – С. 114–117.

    5. Кондрашова Л. В. Внеаудиторная работа по педагогике в педагогическом институте / Л. В. Кондрашова. – Киев; Одесса: Высшая школа Глав. изд-во, 1988. – 160 с.

    6. Онучак Л. В. Педагогічні умови організації самостійної позааудиторної роботи студентів економічних спеціальностей: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Людмила Володимирівна Онучак – К., 2002. – 200 с.

    7. Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України : метод. рекомендації / [В. Ю. Биков, О. В. Білоус, Ю. М. Богачков та ін.] ; за заг. ред. В. Ю. Бикова, О. М. Спіріна, О. В. Овчарук – К. : Атіка, 2010. – 88 с.

    8. Остапчук Л. Р. Дистанційне навчання з використання системи MOODLE / Л. Р. Остапчук. – Луцьк: Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, 2009. – 50 с.

    9. Петриченко Л. О. Система позааудиторної роботи, спрямованої на підготовку майбутнього вчителя до творчої професійної діяльності / Л. О. Петриченко // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. – Вип. LІ / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Слов’янськ : СДПУ, 2010. – C. 33-40.

    10. Рамський Ю. С. Формування інформаційної культури вчителя математики при вивченні методів обчислень в педагогічному вузі / Ю. С. Рамський // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: збірник наукових праць. – Випуск 2. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. – С. 25–47.

    11. Рашевська Н. В. Мобільні інформаційно-комунікаційні технології навчання вищої математики студентів вищих технічних навчальних закладів: дис... канд. пед. наук: 13.00.10 „Інформаційно-комунікаційні технології в освіті” / Н. В. Рашевська. – К., 2011. – 305 с.

    12. Сборник научных трудов. – Х.: „Міськдрук”, 2011. – 399 с.

    13. Семченко Н. О. Педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / Н. О. Семченко. – Х., 2005. – 215 с.

    14. Словак К. І. Інформаційно-комунікаційні технології активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів / К. І. Словак // Науковий вісник Донбасу [Електронний ресурс]. – № 3(15). – 2011. – Режим доступу: http://alma-mater.luguniv.edu.ua/magazines/elect_v/NN15

    15. Смирнова-Трибульська Є. М. Педагогічна технологія дистанційного навчання з використанням системи CLMC MOODLE / Є. М. Смирнова-Трибульська // Постметодика. – № 6 (77). – Полтава, 2007. – С. 19-27.

    16. Attewell J. Mobile technologies and learning: A Technology Update and m-Learning Project Summary / Jill Attewell. – London: Learning and Skills Development Agency, 2005. – 25 p.

    17. Debska Barbara. Nowe metody kształcenia studentów na kierunku Technologia Chemiczna / Barbara Debska, Marcin Jaromin, Piotr Peszko // Przemysl Chemiczny. Czasopismo Politechniki Rzeszowskej. – №85/8-9. – Rzeszow, 2006. – S. 1171-1174.

  • Новини і оголошення Форум
  • Форум обговорення доповіді